Солянка

Оце вирішив себе, хворенького, потішити. :)

Узяв таке:
- дві вели-икі цибулини;
- 200 г копченого сала з великим прошарком м'яса;
- 200 г копченої яловичини;
- 7 маленьких солоних огірків;
- соус сацебелі (замість томат-пасти);
- сіль та спеції (мелений лавр, суміш карі, перець чорний та червоний);
- 2 бульйонні кубики;
- олію.

Цибулини порізав дрібненько та поклав смажитися до чавунної пательні з олією. Коли воно наполовину обсмажилося, туди ж пішло порізане довгастими шматочками копчене сало, а згодом - і яловичина в аналогічному вигляді. Переставив пательню на примус, а на плитку встановив каструляку, до якої з чайника залив 1 л окропу і, коли вода знову скипіла, кинув туди бульйонні кубики. У цей же час, коли усе оте добро на пательні обсмажилося, туди ж пішли дрібно шинковані огірки, а за якийсь там час - і сацебелі. Ну і сіль зі спеціями, "за смаком", як ото кажуть. Згодом файно засмажену суміш було вивантажено до киплячого бульйону, накрито кришкою, доведено до кипіння і залишено настоюватися на вимкненій плитці, що вона поступово охолоджувалася. Десь за годину-півтори солянка була вже у повністю готовому і смачнющому стані, чим я негайно і скористався. Чого і вам бажаю. :))

Володимир Гук. Поезії

Кохана ненько ти моя,
Шевченка й Гоголя вітчизна!
Нащадкам нашим хтось – не я –
Залишу спогади про різне.
Мені не можна: мій талан
Не той, що вдачі має пан.
Прости! Я – раб тієї мови,
В якій на різні голоси
Любов до жінки й ковбаси
Одним означується словом.

Володимир Гук

Із цього запису починаю серію публікацій текстів чудового поета і співця, надзвичайної людини, мого друга Володимира Гука. Тексти переважно російськомовні, що, власне, змальовано у його рядках, винесених до епіграфу. Ті, хто знайомий із Володимировою творчістю, знає, що поезії та пісні його мають глибоку внутрішню силу. Далі - дивіться самі.

( Девушке из Нагасаки (Сесако Тейко) )