П'ятничний ліфт

[sauveteur]

"Ліфт - не телевізор: якщо по ньому стукати, він псується".
Якщо не стукати - також, буває.

Власне, сабж, старезний, немов лайно плезіозавра (чи там рамфоринха мічурінського - чиїй душі яке миліше), вирішив, що далі не поїде. І не вмовляйте. І пофіг, що ваш покірний є у нього всередині. Це рішення супроводжувалося гуркотом і вібрацією, достатніми для виділення певної кількості адреналіну (ні, не того, що жовтий на підлогу тече, а того, що на α- та β-адренорецептори діє) і певної ж кількості різноманітних слів, які я тут не повторюватиму. Ноги автоматично прийняли напівзігнутий стан (не від страху, а від лютої ненависті через те, що так збільшуються шанси не забити ноги у плечі, летячи з четвертого поверху), а руки навпомацки (бо лампочка там перманентно відсутня разом із патроном) знайшли кнопку "стоп", якою негайно і скористалися. Гуркіт припинився.

Маємо диспозицію: ліфт із ручними дверцятами, без світла, висить у клітці шахти трохи нижче четвертого поверху, на кнопки не реаґує. На кнопку "виклик" реаґувати теж немає кому.

Також маємо: протиударний телефон із ліхтариком (точно вціліє, еге ж :) ), іще один телефон із міським номером і купу непотрібного у цій ситуації дрібного інструменту. А, і злого рятівника - один примірник.

Шляхом освітлення кабіни було знайдено папірець із телефонами аварійки. На третьому з номерів було знайдено диспетчера, яка сказала, що виклик прийнято. На запитання, коли саме приїде бригада, бо мені у ліфті сидіти погано і неприємно, сказала: "хвилин, може, за двадцять".

Хвилин за десять сидіти й чекати мені набридло. Протягом цього часу було з'ясовано, що двері четвертого поверху знаходяться просто переді мною, зі зсувом у півметри вгору, ролик блокування замку цілком досяжний, високої напруги навколо нього не помічено. Після чого двері було розблоковано й відчинено, і з кабіни я виліз обережно, але швидко.

Ще за десять хвилин мені остаточно набридло чекати на ремонтну бригаду, тож між поверхами було знайдено відпалий шматок віконної рами, достатньо довгий і тонкий, щоби пролізти крізь дірку у сітці шахти і, шляхом відсунення згаданого ролика, дати мені змогу зачинити двері шахти ззовні, бо ж не кидати їх відчиненими без догляду. По тому було знову зателефоновано диспетчерові і сказано, що бригада тепер може не поспішати і мене у ліфті не шукати.

Висновки:
- 95-ти відсоткам представників нашого біологічного виду я б не радив намагатися виходити з ліфту, що застряг, бо не завжди так потрафить із розташуванням кабіни між поверхами і конструкцією сабжу, який до того ж цілком здатен неочікувано поїхати і розмазати невдаху по шахті / скинути в неї / розрізати на дві частини в отворі дверей. Отже, ризик має бути, принаймні, співставним із ризиком ніц не робити - скажімо, у випадку займання;
- ходіння пішки є корисним для здоров'я.

Comments

[byapa.livejournal.com]

Я вот чаще всего хожу пешком. Ибо до сих пор е могу определиться что страшнее - маршрутки или лифты )
А то шо ты маладець, так это ж никто и не сумлевався )

[sauveteur_d_ua.livejournal.com]

Не тот червяк, что мы едим, а тот червяк, что нас ест.
Страшна не граната, страшна обезьяна с гранатой.))

[foozzie-woozzie.livejournal.com]

Чудова розповідь. Хоча цілком логічно без технічних подробиць )))

[sauveteur_d_ua.livejournal.com]

Оповіданнячко до оповіданнячка - так і престижна літературна премія старий графоман готовий.)))

[lena1977.livejournal.com]

Подозреваю, что с автоматическим лифтом такой номер не пройдет. Изнутри руками его вряд ли возможно открыть.
А польза от хождения пешком в моем случае меркнет перед перспективой подниматься на 15 этаж. Особенно с грузом.
А где ж ты такой раритет как ручной лифт откопал? Я последний раз такой видела в одном из домов на ул. Культуры.

[sauveteur_d_ua.livejournal.com]

С автоматическим все сложнее, но возможны варианты.

Ручных полно в центре. Этот - в доме Саламандры.